Великдень, який родина переселенців зустріне на Зіньківщині
Так склалися обставини, що це перший Великодень, який сім’я Інни Анатоліївни та Юрія Володимировича Неклюдових зустрічатиме не у себе вдома, на Харківщині, а на Зіньківщині. Будинок на Салтівці, де вони жили, постраждав від вибухів, тож Неклюдови змушені були шукати прихистку там, де безпечніше.
Світлана Манойло, діловод із Артелярщини, розповідає, що для 34 переселенців у приміщенні школи за короткий час міською радою та рядом громадських організацій були створені усі необхідні умови для проживання.. У кімнатах тепло, працюють душові, пральня, є кухня із побутовою технікою та посудом. Сніданки та обіди готують кухарі, а над вечерями чаклують вже самі господині.
Інна Анатоліївна паску сьогодні купила у магазині. Антоніна Олексіївна Агафонова теж запаслася святковою випічкою. Розповіла, що родом вона із Луганщини, а її рідний будинок ремонту не підлягає – зруйнований вщент. Пригадує, як встигла вигнати із сараю корову в чисте поле і схопити з шухляди документи, - все навколо горіло та диміло. Із - під вибухів їх оперативно вивозили військові. Те вже для Антоніни Олексіївни та інших її земляків позаду, бо рік щоденної уваги і турботи до переселенців як із боку міської та сільської влади, людей, що мешкають поряд, цілої низки організацій та служб потихеньку витісняє із їхніх переповнених страхом та розпачем сердець невпевненість у завтрашньому дні, а добро робить свою звичну справу, даючи таку необхідну можливість – рідіти сьогоднішньому дню, навіть всупереч біді. А інакше і бути не може, адже ми, українці, вміємо і мусимо підтримувати одне одного
