Зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, з-поміж іншого, регулював особливості переведення та зміни істотних умов праці в ситуації воєнного часу. Зокрема, частиною 2 статті 3 Закону було встановлено, що у період дії воєнного стану норми частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Частиною 3 статті 32 КЗпП України, передбачено що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, система та розмір оплати праці прямо визначені як істотні умови.

Проте залишалася в силі стаття 103 КЗпП України, відповідно до положень якої про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Вказана стаття була спеціальною нормою, а отже, виникала конкуренція між двома правилами одного нормативного акту.

Законом від 01.07.2022 р. № 2352-IX частину 2 статті 3 Закону № 2136-IX було викладено в новій редакції, а саме: у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Саме ця редакція є чинною на сьогодні.

Головний державний інспектор Північно-Східного

міжрегіонального управління Держпраці

Тетяна ЖОЛОБ