Своїми Подвигами він прославив не лише Зіньківську громаду, а й усю Полтавщину, злетівши Ангелом у небесне військо…
Сьогодні наша громада попрощалася зі своїм земляком, молодшим сержантом Збройних Сил України Міщенком Сергієм Олексійовичем, який загинув 1 грудня цього року в Ковалівці Сватівського району Луганської області.
Його називають Легендою 45 артилерійської бригади, винахідливим віртуозом та винищувачем ворожої броньованої техніки… Мужній, незламний, вольовий, надійний, люблячий чоловік та турботливий тато, Людина слова й діла…
Біля Свято-Успенського собору у Полтаві о 10 год. відбулася панахида за Сергієм Олексійовичем Міщенком.
«Живим» коридором, уздовж центральної вулиці міста Зінькова, зустрічали Героя сотні зіньківчан, жителів громади, рідних, близьких, друзів, знайомих, побратимів, які прийшли та приїхали провести в останню дорогу Сергія Міщенка та вклонитися його Героїзму, Мужності й Відвазі…
Сергій став на захист України, продовживши справу батька та діда. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, 28 листопада цього року Сергій став повним кавалером ордена «За мужність», а в День Української Державності його було відзначено відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг». На особистому рахунку нашого Героя 35 знищених цілей, із яких – 26 одиниць броньованої техніки, з них – 14 танків, - зазначив у своєму виступів міський голова Сергій Максименко.
Сергія я знав недовго…буквально півроку. За цей час він показав найсерйозніші людські бойові військові якості. Це Людина – проста, надійна, чесна, весела. Якось, я його запитав: «Окрім мотивації захищати Батьківщину, чому Ви прийшли до армії?». Він відповів: «А хто буде захищати моїх дітей?», - розповів заступник командира 45 артилерійської бригади Олександр Рогов.
Чимало теплих та щирих слів на адресу Сергія Олексійовича Міщенка лунали з уст заступника начальника Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Едуарда Бородая, заступника командира частини, в якій служив Сергій Олексійович, Дмитра Власова, в.о. директора Проценківської школи, в якій навчався Герой, Алли Переятенець, старости Проценківського старостату, однокласниці Валентини Хрипко, протоієрея Володимира Стороженка Православної Церкви України.
Страшна війна забирає найкращих… Не можливо передати біль і розпач через непоправну втрату…
Кожен мешканець Зіньківської громади схиляє голову перед відважністю, стійкістю та патріотизмом Сергія Олексійовича Міщенка!
У пам’яті всіх, хто його знав, він назавжди залишиться веселим, життєрадісним, щирим, добрим, завжди готовим прийти на допомогу, справжнім патріотом та... назавжди 48-річним Героєм. Своїм життям він захищав свою родину, нас, українців, та наше майбутнє.
Похоронили Сергія Міщенка з військовими почестями на центральному кладовищі міста Зінькова.
Щирі співчуття великій родині Героя, усім рідним та близьким. Вічна пам’ять відважному сину українського народу, мужньому захиснику та справжньому патріоту України. Ворог забрав життя Сергія Олексійовича, але він ніколи не забере його з нашої пам’яті…
Ніколи не пробачимо. Ніколи не забудемо. 
Царство небесне, вічна, світла пам’ять та безмежна слава нашому Герою.
