Наближаємо Перемогу разом!
Наступна історія родини Гумарових із м. Добропілля Покровського району Донецької області, яка змушена була через війну покинути свою домівку та знайшла 
прихисток у с. Арсенівка Ставківського старостинського округу Зіньківської громади.
До декретної відпустки Вікторія Олександрівна працювала на центральній збагачувальній фабриці спеціалістом по відбору та підготовці вугілля до хімічних аналізів, її чоловік Ілля Ралифович – 
шахтарем ДП «Добропіллявугілля» на шахті «Алмазна». Нині пан Ілля перебуває у лавах Збройних Сил України
Подружжя Гумарових має двох доньок – 10-річну Ксенію та 3-річну Ольгу.
У перші дні повномасштабного російського воєнного вторгнення, я зателефонувала до своєї сестри Тетяна Ситниченко, яка проживала у вже окупованому селі Лозове Лиманського району. Поспілкувавшись, вирішили зустрітися у Краматорську та 
вирушати у Полтавську область до далеких родичів, які запропонували нам дах над головою. Нині проживаємо в будинку Олени Мухоріної у с. Арсенівка, за що їй дуже вдячні. Руки не опускаємо: посадили грядку, консервуємо, вирощуємо птицю. Звісно дуже хочемо додому, тож чекаємо омріяну Перемогу
. Наша родина дуже 
вдячна старості Ставківського старостату Володимиру Васильовичу Барану за теплий прийом, підтримку моральну і фінансову, продукти харчування, дрова на зиму. Це людина доброї і щирої вдачі, яка завжди відгукнеться на будь-яке прохання та ніколи не залишить у біді, - говорить пані Вікторія.
Наближаємо Перемогу разом!
