Скрізь добре, але вдома – найкраще
Продовжуємо розповіді про людей, які через російське воєнне вторгнення змушені були евакуюватися з рідних домівок і знайшли прихисток на території Зіньківської громади.
Одними з таких є родина Гринченко, яка нині проживає у селі Шенгаріївка Першотравневого старостинського округу. Як і в більшості українців, їх життя після 24 лютого стрімко змінилось.
Дуже швидко рідний Харків, у якому пройшло все наше життя, став лінією фронту, де безпечних місць просто не існує. Наша родина вимушена була залишити власну оселю, стабільну роботу та звичне бестурботне життя. Потрібно було негайно визначатися із тим пунктом призначення своєї евакуації, де не будеш кинутий на призволяще, - розповідає подружжя Гринченко.
Як зазначають Юлія та Олександр, Шенгаріївка виявилась ідеальним місцем не лише для їхньої великої родини, а ще й для «братів менших», адже своїх квартирних собачок та котиків вони не лишили в небезпеці та привезли із собою.
Зараз, у цей непростий час, вони наша справжня розрада та краще заспокійливе, а шенгаріївська різноманітна та багата природа так і кличе на прогулянку або полювання колишніх «кімнатних пухнастиків», - тішиться родина.
На сьогодні сім’я Гринченко доглядає власний огород, вирощує господарство, поступово заготовляє дрова на зиму та мріє якнайшвидше повернутися до рідного дому, адже скрізь добре, але вдома – найкраще