Дмитро Черкасін: дякую за можливість займатися улюбленою справою
Від початку повномасштабного російського воєнного вторгнення на територію нашої держави Ставківський старостинський округ Зіньківської громади надав прихисток 
громадянам із числа внутрішньо переміщених осіб. Однією з таких стала 
родина Дмитра Черкасіна, який родом із Охтирки Сумської області. Раніше чоловік неодноразово приїжджав до Ставкового, тож коли постало питання евакуації, Дмитро Борисович разом із дружиною Наталією Іванівною, двома дітками Даніїлом та Анною, тещею та друзями приїхали саме сюди. Тут їх зустрів староста села Володимир Баран.
Вперше я відвідав Ставкове ще у 2016-му році. На той час я працював у приватного підприємця Романа Солошенка і був у відрядженні в цій місцевості, – розповідає Дмитро Черкасін. – Тоді на території Ставківської сільської ради ми виготовляли вироби для прикрашання села. Це були малі архітектурні форми: дитячі майданчики, декоративні клумби, пам'ятник закоханим у центрі села, пам'ятник всім добре відомій «Солосі» із декоративними тинами на в'їзді в село, де мабуть уже сфотографувався кожен. У школі ми облаштували «клас просто неба», де діти мають змогу і навчатися, і відпочивати. Також ми відреставрували пам'ятник загиблим бійцям-визволителям в центрі Ставкового та встановили пам’ятні монументи на кладовищі. За час роботи у відрядженні я закохався у це село. Тут дуже гарна місцевість та природа, всюди панує лад: прибрано, покошено, насаджено чимало квітів, молодих дерев, кожне подвір’я доглянуте, жителі згуртовані, збираються на «суботники», допомагають стареньким. Люди в цьому селі неймовірні, вони є втіленням добра, привітності, чуйності, дружелюбності… У мене не вистачить навіть слів, щоб це описати…
Ще з перших днів війни голова родини Черкасіних прийняв рішення про евакуювання з рідного міста та пошук безпечного прихистку для двох маленьких дітей та дружини.
5 березня я вирішив зателефонувати Володимиру Васильовичу. Для мене – це людина слова і сили. Він відразу сказав: «Приїжджайте!». У Ставковому на центральній вулиці села нам надали 
великий будинок із «літньою» кухнею, де ми всі розмістилися. Разом нас було 9 чоловік, - говорить Дмитро Борисович. – Напевно, майже кожний мене зрозуміє, якщо я скажу, що тоді була стресова ситуація, ти не розумієш, як буде далі, як жити… Вчора ти радів життю, ходив на роботу, займався своєю справою, був щасливий і в один момент тобі треба кидати все і тікати. Прибувши до Ставківського старостату, ще з перших днів я переконався, що люди тут прекрасні – вони збирали посильну гуманітарну допомогу, забезпечували нас всім необхідним, волонтерили і ми дійсно відчули цю неймовірну підтримку і цілісність українського народу.
Щоб віддячити за гостинність, родина Черкасіних також активно долучилася до громадських робіт: жінки – до волонтерської діяльності: 
ліпили вареники, плели маскувальні сітки, допомагали на толоках 
висаджувати квіти та 
фарбувати лавочки, а Дмитру Борисовичу запропонували зайнятися улюбленою справою.
Я виготовив декоративні квітники, облаштував зону відпочинку біля пам'ятника «Солосі», оновив фонтан у центрі села та відреставрував пам'ятник загиблим бійцям в селі Дамаска. Всі необхідні матеріали мені надали приватні підприємці села: Карпенко С.Г., Кріпак В.В. та Храпач О.І., за що їм щиро вдячні, як місцеві жителі, так і я. До речі, з мешканцями села у нас склалися дружні та теплі відносини. Ці люди постійно відгукуються та надають руку допомоги, з ними легко спілкуватися, бо вони повні простоти та щирості. Від імені нашої великої родини я висловлюю щиру подяку жителям Ставківського старостату. Саме в такі складні часи ми починаємо цінити все, абсолютно все. Саме завдяки вашій допомозі та підтримці, ми маємо змогу жити спокійно та займатися улюбленою справою. Проте як би нам не було добре у Ставковому, думками завжди повертаємось додому. З вірою у серці ми кожного дня молимося за нашу довгождану Перемогу, і вона обов'язково буде, - говорить Дмитро Черкасін.
Багато місцевих жителів відгукуються про Дмитра Черкасіна, як про відповідального та чуйного чоловіка, вмілого майстра, людину із «золотими» руками та щирим серцем, зазначають, що його родина – це виховані та добрі люди.
Щиро бажаємо родині Черкасіних найшвидшого повернення до рідної домівки, миру, Перемоги та всіляких гараздів! Тримаймося, Україна переможе
