Тетяна Сердюк: сподіваємося, що Дейкалівка стане для нас другою домівкою
Продовжуємо розповіді про людей, які через російське воєнне вторгнення змушені були покинути свої місця проживання та евакуювалися до Зіньківської громади.
До початку війни родина Тетяни та Олександра Сердюків проживала в с. Берестове Бахмутського району Донецької області, де мали ошатний затишний будинок. Разом із синами Сергієм та Артемом займалися фермерським господарством, працювали на полях.
Затишні сімейні вечори зазвичай я проводила за вишивкою бісером. Також в’язала шкарпетки. Свої вироби дарувала друзям та рідним. Активну участь брала у художній самодіяльності місцевого будинку культури… На жаль, зараз – це лише приємні спогади... Все, що тяжко наживали упродовж 43 років вщент зруйнувала війна, - зі скупою сльозою на обличчі розповідає Тетяна Іванівна.
Разом із дітьми та родиною чоловіка у квітні вони змушені були евакуюватися. Прихисток знайшли у Дейкалівському старостинському окрузі Зіньківської громади, тож віднедавна господарюють на новому місці.
Жага до життя не зникла. Посадила квіти на новому подвір’ї, роблю заготовки на зиму. Дуже сумуємо за своєю домівкою та господарством. Проте, на превеликий жаль, нам немає куди повертатися, тому з новими силами створюємо нове... Сподіваємося, що Дейкалівка стане для нас другою домівкою, - говорить жінка.
