Анастасія Соловйова: з любов’ю до обраної справи
Продовжуємо розповіді про людей, які через російське воєнне вторгнення змушені були покинути свої місця проживання та евакуювалися до Зіньківської громади.
Анастасія Соловйова родом із Конотопського району Сумської області. Разом із чоловіком виховують 7-річну донечку. За професією жінка медсестра, освіту здобула у Глухівському медичному коледжі.
Анастасіє Вікторівно, звідки і коли з’явилася любов до медицини? У Вашій родині, окрім Вас, є лікарі?
Любов до медицини з’явилася ще в 4-річному віці. Пригадую, як дуже хворіла, чимало разів доводилося лежати в лікарні. Мені завжди подобались медсестри – красиві і неймовірно добрі дівчата в білих халатах. Мама завжди мені говорила: «Не бійся їх, вони тобі допомагають». З часом я почала лікувати свої іграшки, мені це дуже подобалось. Я завжди знала, що у майбутньому обов’язково стану медсестрою, тож цілеспрямовано йшла до своєї мрії. У моїй родині окрім мене лікарів немає.
Яким було Ваше життя до війни?
До війни моє життя було щасливим: коханий чоловік, донечка, улюблена робота.
Де працювали?
Працювала у неврологічному і терапевтичному відділеннях в маленькому містечку Буринь.
Як потрапили до Власівки Зіньківської громади? Чому саме сюди вирішили евакуюватися?
Мій чоловік родом із Зінькова. Тож коли наше містечко опинилося в окупації, вирішили евакуюватися саме сюди, друзі допомогли знайти житло.
Нині Анастасія Соловйова разом із донечкою проживають у Власівському старостинському окрузі, де жінка працює фельдшером у місцевому ФАПі. Чоловік Анастасії – несе військову службу у лавах Збройних Сил України.
Пані Анастасіє, як Вам працюється на новому місці?
По-тихеньку звикаю. Так як 11 років працювала у відділенні, у ФАП не дуже звично, але це справа часу. Місцеві жителі дуже привітні та добрі люди, працювати з якими в радість.
Чи багато пацієнтів звертаються до Вас упродовж дня? Які проблеми зі здоров’ям найбільше турбують людей?
Упродовж дня в середньому звертається 15 – 20 пацієнтів. Зараз літо, спека, тож людей турбують переважно біль у спині та високий тиск.
Що у Вашій роботі найважче?
Напевно робота з дітками. Так як я сама мама, дуже хвилююся за дітей.
Як нині проводите своє дозвілля? У яких місцях нашої громади вже вдалося побувати і де Вам сподобалося найбільше?
Увесь свій вільний час я проводжу з дитиною. Насправді дуже мало місць, де вдалося побувати, але більш за все мене вразило місто Зіньків – гарне і затишне, особливо центр міста, який із цвіту тюльпанів поринув у цвіт троянд. Краса, що захоплює та надихає!
Що побажаєте нашим Захисникам?
Нашим рідненьким захисникам бажаю повернутися живими та здоровими до своїх сімей. Вони в нас найкращі і обов’язково переможуть. Молимося за кожного з них
