Особливості працевлаштування осіб з інвалідністю

Дата: 19.01.2022 16:06

Кількість переглядів: 245

Особам з інвалідністю забезпечується повне й рівне здійснення ними всіх прав та основоположних свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Дискримінація осіб з інвалідністю відповідно до законодавства забороняється, у тому числі й під час реалізації ними права на працю. Саме тому особи з інвалідністю потребують створення належних умов праці та справедливого соціального захисту для того, щоб успішно інтегруватися та комунікувати із суспільством.

До законодавства України, яке визначає права та свободи осіб з інвалідністю, зокрема, належать:

Загальна декларація прав людини;
Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року;
Кодекс законів про працю України;
Закони України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про відпустки» тощо.

Верховна Рада України у грудні 2009 року ратифікувала важливий з точки зору захисту прав працівників – осіб з інвалідністю міжнародний договір − Конвенцію про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року (далі − Конвенція), яка, у свою чергу, проголошує створення належного права осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими.

Конвенція визначає, що до осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Право на працю осіб з інвалідністю перш за все включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю (ст. 27 Конвенції).

Що ж стосується роботодавців, то ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Водночас за кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте такою особою роботодавці сплачують Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 р. №70.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, − у кількості одного робочого місця (ст. 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Отже, якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцю такі документи:

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
трудову книжку;
документ про освіту;
довідку медико-соціальної експертної комісії;
виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується строк, група інвалідності та її причина;
індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями.

Кодекс законів про працю України передбачає наступні види пільг при працевлаштуванні осіб з інвалідністю:

при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертної комісії;
інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк;
при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
працююча особа з інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно;
на прохання особи з інвалідністю може встановлюватись режим роботи на умовах неповного робочого дня (тижня).

До того ж, на власника покладається обов’язок організовувати навчання, перекваліфікацію, працевлаштування осіб з інвалідністю, створення для них умов праці з урахуванням медичних рекомендацій.

Особи з інвалідністю мають певні додаткові гарантії у наданні їм відпустки. Так, якщо право працівника на щорічну відпустку зі збереженням заробітної плати настає з моменту закінчення шести місяців безперервної роботи, то особі з інвалідністю така відпустка надається за його бажанням у зручний для нього час відповідно до Закону України «Про відпустки».

Крім того, тривалість щорічної основної відпустки для працівників – осіб з інвалідністю становить: