Отоларинголог Юлія Михайліченко: "З маленькими пацієнтами намагаюся поводитися так, як би хотіла, щоб поводилися з моєю дитиною"
Дихальна система людини – одна з найважливіших для життя, а респіраторні захворювання знайомі кожному з нас ще з дитинства. Як підвищити свій імунітет і не дозволити їм стати на заваді нашим планам, поділилася лікар-отоларинголог комунального некомерційного підприємства «Зіньківська міська центральна лікарня» Юлія Михайліченко.
– Юліє Олександрівно, розкажіть про себе, де навчалися, який стаж роботи?
– Я – лікар-отоларинголог другої категорії. Народилася в Гадячі. Навчалася в Українській медичній стоматологічній академії в Полтаві, інтернатуру проходила в Сімферополі та Херсоні. Деякий час за розподілом працювала на Херсонщині. Маю 11-річний стаж роботи.
– Із якими захворюваннями до Вас найчастіше звертаються дорослі, батьки з дітьми?
– Усе залежить від пори року. Із настанням холодів найбільше приходять із нежитем, риносинуситами (найчастіше – це гайморит), тонзилітами (ангінами), середніми отитами, особливо у діток, а також фарингітами, ларингітами, загостреннями аденоїдів у малечі тощо. У теплу пору року це алергічні риніти. Улітку багато зовнішніх отитів (унаслідок купання у водоймах). Періодично йдуть люди з гнійниковими ураженнями лор-органів, новоутвореннями. Збільшилася кількість захворювань грибками, що пов’язано з неконтрольованим прийомом антибіотиків.
– Перенесені ангіни можуть давати ускладнення на серце, суглоби, нирки дитини. Як цьому запобігти?
– Причиною ангін бувають різні мікроорганізми. Найчастіше це віруси (близько 80%), а бактерії чи гриби – близько 20%. Однак найбільше ускладнень викликає бактерія (бета-гемолітичний стрептокок групи А). Ці ускладнення вважаються найнебезпечнішими, адже уражається серцевий м’яз, нирки, суглоби. Відповідне лікування тонзиліту залежить від причини. Важливо швидко та точно поставити діагноз, що може зробити лор, педіатр чи сімейний лікар, тому що при вірусних ангінах антибіотики не показані, а при бактеріальних – курс антибіотиків становить не менше 7-10 діб, а не тоді «коли покращало». Безконтрольне, самостійне лікування є найбільшим ризиком розвитку цих та інших ускладнень.
– Аденоїди. Батьків хвилює, чи завжди потрібне оперативне втручання й наскільки воно виправдане?
– На щастя, видалення аденоїдів не таке розповсюджене, як було раніше, адже по мірі розростання аденоїдної тканини виділяють чотири ступені цього захворювання. Перший і другий не потребують оперативного втручання, лікується це консервативно, і підходити до цього лікування потрібно не тільки місцево, а й комплексно, тобто з залученням нормалізації харчування та режиму дитини. Видалити можна завжди, але, по-перше, це значний стрес для дитини, а по-друге, лімфоїдна тканина може «розростися» знову. А от показаннями для видалення аденоїдів уже є третій і четвертий ступені: постійне дихання ротом, хропіння вночі з короткочасними затримками дихання уві сні, часті середні отити та зниження слуху дитини, часті респіраторні інфекції, неврологічні порушення (енурез, затримка розумово розвитку), деформація лицевого скелету тощо.
– Усе частіше люди користуються носовими краплями та спреями. Як довго це можна робити? Коли варто звернутися до лікаря?
– Носові краплі значно покращують перебіг хвороби, особливо якщо це судинозвужувальні краплі чи спреї. Але тривалість лікування ними становить не більше, ніж 5-7 днів, і повинна не перевищувати трьох разів на добу. При частішому й довготривалому користуванні виникає залежність і звикання до препаратів, розвивається так званий медикаментозний риніт. Хоча причиною тривалого риніту можуть бути й інші захворювання порожнини носа. Відтак для планування лікування необхідно, насамперед, визначити причину.
– Які маніпуляції доступні у Вашому кабінеті?
– Перелік їх дуже великий, тому важко перелічити… Найчастіше це промивання мигдаликів, слухових ходів, носових ходів («кукушка»), «заливки» в гортань лікарських речовин, введення ліків через слухову трубу в порожнину середнього вуха, масаж барабанних перетинок, аплікації, змазування чи припікання слизових оболонок лор-органів, дослідження функції слуху та багато інших. Разом із моєю колегою Ларисою Григорівною надаємо ургентну допомогу при невідкладних ситуаціях. У хірургічному відділенні проводимо необхідні оперативні втручання при гострих станах лор-органів. Видаляємо поліпи з носової порожнини та новоутворення, якщо дозволяє стан пацієнта. До речі, найближчим часом плануємо отримати ЛОР-комбайн. Це дасть нам можливість більш прицільно, зі щадним медикаментозним навантаженням на організм проводити лікування як дорослих, так і дітей.
– Як вдається знайти спільну мову з маленькими пацієнтами?
– Я – мама семирічного хлопчика, якого дуже люблю. І тому з маленькими пацієнтами намагаюся поводитися так, як би хотіла, щоб поводилися з моєю дитиною. Проте секретик невеликий є (усміхається): переводжу увагу дитини з білого халату на якусь річ, наприклад, іграшку в руках або предмет на одязі пацієнта. Зацікавлено розпитую і, таким чином, налагоджую контакт.
– Найцікавіший пацієнт. Чим він Вам запам’ятався?
– «Найцікавіший» пацієнт був у мене приблизно два роки тому й змусив добряче «попітніти», адже довелося «всліпу» за лічені хвилини діставати стороннє тіло з трахей. Проте найбільше вражає різноманіття чужорідних тіл, які діставала з носа, глотки, гортані та вух. Із останніх випадків запам’яталося, що у вухо пацієнта потрапила оса. Інколи закрадається навіть думка створити власний музей із такими предметами (усміхається).
– Буває, що люди самостійно ставлять собі діагноз і призначають лікування. Чим це небезпечно?
– Небезпека полягає в декількох речах. По-перше, може бути поставлений неправильний діагноз, а тому й неправильне лікування. Справжня хвороба буде прогресувати та ставати загрозою для життя людини. По-друге, це прийом лікарських препаратів (особливо антибіотиків) не за потребою. Унаслідок цього виникає звикання до антибіотиків, а потім, коли існує реальна бактеріальна загроза, препарати уже не працюють. Найбільше нас, медиків, лякає, коли пацієнт від першого дня звичайної застуди самостійно призначає собі антибіотики. Звикання до них, як прогнозують науковці, до 2050 року зросте наскільки, що помиратиме не один мільйон людей на планеті, навіть при банальних інфекціях.
– Ваші поради щодо підвищення імунітету?
– До цього питання теж треба підходити комплексно. Варто запам’ятати, що не існує «чарівної» таблетки. Навіть імуномодулятори не всім можна вживати. Хочу звернути увагу на фрази «здоровий сон», «фізична активність» та «раціональне харчування». Це не порожні слова, це – основа для здорового функціонування захисних сил організму та нашої травної системи. Через недостатнє надходження вітамінів і мінералів з їжею (я не відкидаю прийом вітамінних комплексів курсами), якщо є недостатній відтік жовчі, порушена кислотність шлунку та дисбактеріоз кишківника, всмоктування таких препаратів порушується. Як кажуть: «Кишка – усьому голова». Також рекомендую прийом пробіотиків («корисних бактерій») не лише під час антибіотикотерапії, а й приблизно місяць після нього. Для місцевого захисту слизових оболонок – дихання тільки через ніс, зрошення носової порожнини сольовими розчинами в період зростання застудних захворювань, особливо якщо перебуваєте в колективі. Але – без фанатизму.
