A A A K K K
для людей із порушенням зору
Зіньківська громада
Полтавська область, Полтавський район

Благодать душі й слова від Анастасії Голуб

Дата: 01.11.2021 10:07
Кількість переглядів: 226

24 жовтня ювілей відзначила Анастасія Голуб. Колись давно зіньківський поет Тихін Лиманський  благословив Анастасію Дмитрівну красивим псевдонімом «Голубка».

І, мабуть, то не даремно, бо працездатності й вічні й позитивній енергії цієї трудівниці важко знайти рівних. У Довжику минуло дитинство та юність А. Голуб. Харків – місто її зрілості й праці. Та, повернувшись до рідного села, вона не склала рук для відпочинку. В приміщенні колишньої Довжицької школи Анастасія Дмитрівна облаштувала храм святого Миколая Чудотворця, заснувала православну школу радості для дітей «Незабудка», відкрила музей села та Шевченківську світлицю. Керований нею православний центр «Промінь» по відродженню культури та духовності села, діє з метою повернення в душі земляків вогника надії на кращий завтрашній день. Для сільської дітвори на подвір’ї школи є садова гойдалка й дитячий майданчик, а в приміщенні – дитячий більярд, книги, інформативні стенди.

А цікаві свята для односельців – то велика праця пані Анастасії. Масляна й свято села, зустрічі випускників школи різних років – це все її турботи. Всі десять років плідної праці поруч були надійні помічники: Ніколаєнко С. М., Дяченко Г. М. – керівники агрофірми «Бурат», Литвинекнко В. І. – колишній сільський голова. Завжди підтримували й допомагали доньки Світлана та Вікторія.

А. Д. Голуб та С. М. Ніколаєнко

Цього року 29 серпня знову Анастасія Дмитрівна зібрала в єдину родину колишніх випускників Довжицької школи. Їй вдалося створити атмосферу свята навіть у складних нинішніх реаліях. 110-та річниця школи відзначена сільськими жителями на високому рівні завдяки участі талановитих артистів – учасників колективу  «Гарячі серця», гурту троїстих музик із м. Зіньків, членів літературно-мистецького об’єднання Зіньківщини «Свічадо».

Люди зустрілися не тільки побачити ще раз дорогих з дитинства друзів, наговоритися, а й згадати добрим словом колишніх вчителів, які вже відійшли у вічність. Теплі спогади лунали про Авраменко Н. М., Авраменка В. В., Богомолова А. М., Заліського Я. Я., Касян Т. С., Ківшика Д. Т., Кулик М. Д., Коротецького І. М., Коротецьку Є. Д., Мамченко М. П., Статівку Г. Ф., Конфідор Н. І., Прокопенко Н. Т. ці люди багато років сіяли розумне, добре, вічне в серцях дітей. Тепр від колишніх вихованців їм вічна шана та вдячність!

І все це завдяки спонсорській підтримці небайдужих людей – Кравченка Олександра Івановича – сина відомого письменника з Довжика І. С. Кравченка, Андрія вікторовича Удовиченка та випускників школи різних років Коротецького В., Авраменко К., Автаменко О., Богомол С., Мороз-Косенко О. С. та іншим. Неодноразово А. Голуб висловлювала велику вдячність усім небайдужим людям, без яких свято не відбулося б!

Вірші А. Голуб зворушують своєю простотою. В них розлита теплою хвилею добра душа авторки. Зібрані у поетичних збірках «Україна – священна земля» та «З миром у ваші душі», поезії Голубки розлетілися світами. Нехай чиста благодать слова зігріє в цю осінню пору кожне серце!

Мамина черешня

Вже стільки років, як немає мами,

Але черешня радує дітей.

Весною кличе нас чарівним цвітом,

А влітку під гіллям чека гостей…

 

Накритий стіл – багатий, різнобарвний,

Та ягоди на нім, як серця жар,

Лиш руку простягни до гілки вправно –

І ллється в жмені золотий нектар…

 

Усі ми знаємо – черешня нам від мами,

Дарунок той для дочок і синів.

Тому, коли у рідний дім злітаємось,

Про маму, про черешню лине спів…

 

Однокласникам

Помирає школа, ніби сива мати,

І не може старість самотуж здолати.

Терпнуть її рученьки, сльози ніде діти.

Де ж мої онученьки, де кохані діти?

 

Розлетілись в вирій від мого порогу

І швидко забули до неньки дорогу.

Віддала тепло їм, серце променисте,

Ніби цвіт калини, зоряне намисто…

 

Кожен день навчала, як по правді жити,

Як трудитись чесно і людей любити…

Любі мої діти, повертайтесь знову

До матусь стареньких і до неньки-школи.

 

Будемо родину в отчий дім скликати,

Будемо нащадкам пам’ять повертати,

Будемо ми разом школу будувати,

Щоб раділи люди, посміхалась мати!

 

Україна – мати рідна

Я – голубка, і літаю в мріях

Аж під небеса,

І мені, як на долоні,

Видна вся земна краса!

Україна, ніби квітка,

Ніби дівчина в вінку…

Ріки гарні, повноводні,

Гай в барвистому платку,

Море, гори, лан широкий,

Де пшениця золота…

Бережім той колосочок,

Що приносить нам життя!

Україна нам, як мати,

Радість, Господом дана.

Бережіть і захищайте, бо вона у нас одна!

Зичимо Анастасії Голуб довголіття про доброму здоров’ї, наснаги, невичерпної енергії і миру в душі та в світі!

Ганна Литовець-Гайдаш,

член полтавської спілки літераторів,

 голова літературно-мистецького

об’єднання Зіньківщини «Свічадо»


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь