A A A K K K
для людей із порушенням зору
Зіньківська громада
Полтавська область, Полтавський район

Зі святом життєвої мудрості!

Дата: 28.10.2021 09:07
Кількість переглядів: 286

17 жовтня святом життєвої мудрості прийшов 75-й День народження до Володимира Петровича Прислонського. В далекому 1946 році в родині депортованих із Польщі лемків у с. Петрівка народився хлопчик.  Його життєва дорога прослалася через долю військового. З 1972 по 1993 рік вірно служив Батьківщині, а після звільнення з посади районного військового комісара у званні підполковника, працював службовцем у Зіньківському Райвійськкоматі.

Вже багато років опікується проблемами ветеранів, очолюючи раду районної ветеранської організації.

Поетичні збірки «Село – моє життєве джерело» (2012р.), «Пори року птахами летять» (2014р.), «Побачене, почуте, пережите» (2015р.) принесли до широкого кола читачів мудре слово Володимира Петровича. У поетичних рядках не тільки краса рідного краю, екзотика далеких світів, а й одвічні істини земного життя.  Шанувати батьків, любити один одного, сіяти розумне, добре, вічне в душі дітей, бути патріотами Вітчизни – всьому цьому вчить ліричний герой віршів В. Прислонського, а через нього сам автор промовляє до читача словами Правди:

Із совістю звіряй прожиті дні

До горизонту все життя іде людина,

Іде через гріхи і каяття,

Туди, де пролягла межа незрима,

Що розділяє неземне й земне життя.

 

Дорога довга, часто з віражами,

Її доводиться, спікаючись, долать.

І постає хвилина перед нами,

Коли себе потрібно запитать:

 

Чи дуже грішний ти, а чи, дав Бог, не дуже,

Бо праведників серед нас таки нема,

Чи з правдою, а чи з брехнею дружиш,

Чи совість є, а чи вона дріма?

 

Чи пам’ятатимуть про тебе люди

Тому, що ти добро для них робив,

Чи нізащо й згадати тебе буде,

Як нібито й на світі ти не жив?

 

То ж живучи багато а чи мало,

Звіряй із совістю прожитий кожен день,

Щоб те, що робиш ти – добро давало,

Тоді залишишся у пам’яті людей…

 

Стежки мого дитинства

Грудневий тихий день без снігу і морозу.

Перступаю рідний батьківський поріг,

Читати йду мого дитинства прозу

З протоптаних колись стежинок і доріг.

 

Іду доріжкою, якою бігав в школу.

Рілля праворуч, де колись був сад,

Доки живу, із пам’яті ніколи

Плодів антонівки не зникне аромат.

 

Попереду в яру росте крислата груша,

Сховались горобці в її густе гілля.

Приємні спогади мою зігріли душу,

Бо разом з грушею зростав, мужнів і я.

 

Колись стежина нас вела мимо криниці,

Де журавель у воду кланявся цебром,

Черпав холодної прозорої водиці

На щастя людям, на здоров’я, на добро.

 

Криниця нині без цебра вже і без зрубу,

Покинута людьми, на привеликий жаль,

Без неї сумно і Черненковому дубу,

І журавля без неї гне гірка печаль…

 

Я далі не піду – там зникла моя школа,

Там плесо зникло, очеретом заросло,

Багато зникло із дитячих літ довкола,

Багато втратило за ці роки село.

 

У сутінках додому стежка повертає,

Де в хаті батьківський чекає поріжок.

Моєї юності давно уже немає,

Немає з нею переплетених стежок…

Життєвий приклад і творчість Володимира Петровича вчать нас жити на світі для добра. Творити й берегти красу навколо себе, бути гідними високого звання Людина – не порожні слова для ювіляра, а життєвий дороговказ. Мабуть, ці вічні істини він виніс зі свого дитинства, коли слухав спогади батьків та односельців про трагічні події переселення лемків із нажитих місць в невідомі краї. Від покоління до покоління передається народна пам’ять. Володимир Прислонський став на сторожі тієї пам’яті, щоб її передати нащадкам у далеке майбутнє. Крім того, що увібрав у свій характер і долю найкращі чесноти роду: шану до батьків, працелюбність, миролюбивість, небайдужість до чужої біди, він ще й описав історію своїх батьків та їхніх ровесників у поемі «Лемки Зіньіквщини» та багатьох поезіях.

Пам’ятаймо лемківське коріння

(присвячую обласному міжрегіональному  фестивалю лемківської культури, який щорічно відбувається на Зіньківщині)

Рік минув – і на майдані знову,

Жаль, не всюди, а лем де-не-де,

Чути лемківську напівзабуту мову,

Що відлунням від батьків іде.

 

Знову весело і людно на майдані,

Фестивальна вватра знов горить.

І звучать промови величальні,

Але серце лемківське болить,

 

Бо пече йому, коли згадає

Велич гір, стрімких потоків плин.

Плаче серденько за рідним краєм

І сльоза гірка, немов полин.

 

Україна лемкам – рідна мати,

Що взяла їх під своє крило.

Лемківщину ж гріх нам забувати,

Скільки б літ з водою не стекло.

 

Не забудьмо лемківську говірку,

Збережем традиції батьків,

Бо забудем – буде ой як гірко

На плечах нести тягар гріхів.

Хтось би просто подорожував світом і складав до скрині свого серця теплі спогади, а Володимир Прислронський подарував усім можливість пройти стежками його мандрівок, видавши збірку «Побачене, почуте, пережите». В ній автор ділиться враженнями від подорожей до різних країн світу. Поетична форма не відібрала в його пера точної деталізації подій, прискіпливого опису місць, а зворушлива розповідь про світові традиції та культуру зробила ці твори справжньою енциклопедією для читача.

В. Прислонський виступає перед читачами Зіньківської публічної бібліотеки

У віршах душа автора сповідається перед усім світом. Та сповідь відкриває її найпотаємніші куточки. В найсокровенніших думках Володимира Петровича завжди рідні люди, дорогі серцю клаптики Землі, вічна мрія про мир та добробут у світі. Його слово стоїть на сторожі цих простих законів життя. Тому й злинули від серця повчальні рядки «Морально-етичного кодексу жителя міста Зіньків», за ними поспішили слова гімну м. Зіньків та гімну Зіньківської громади.  Не зрадьмо їх мудрості та чистоти!

Морально-етичний кодекс жителя міста Зіньків

(погоджений виконкомом міської ради 29.06.2017 року)

Щоб Зіньків наш був зразковим,

Поміркуєм-поговорим,

Як себе поводити у ньому!

Рідне місто поважайте

Повсякчас про нього дбайте,

Десь поїдете – вертайтесь, як додому.

 

Гімн Зінькова вивчіть й знайте!

Коли він звучить, вставайте.

Прапор, герб міський слід поважати!

Коли їм загроза буде,

Дорогі зіньківські люди,

Будьте наготові захищати!

 

Намагайтесь в місті жити,

Мов одного батька діти,

Всі гуртом долайте перешкоди.

Будьте ввічливі, привітні.

Чи ви юні, чи ви літні,

Не робіть нікому зла і шкоди.

Прибирайте сніг зимою.

Квіти посадіть весною

У дворі, поза двором, побіля дому.

Не смітіть на тротуарі,

На стихійному базарі,

Пропонуйте так робити і другому.

 

З клумб не виривайте квіти –

Квітам слід лише радіти,

Доки їхнє місце у природі.

Не топчіть по клумбах стежку,

Їх обходьте обережно –

В клумби кошти вкладені народні.

 

Бережіть місця спочинку!

В них присядьте на хвилинку,

Відпочиньте, бо для цього вони служать.

Не куріть, де заманеться!

Бо куріння всім гикнеться –

Вам і нам від нього легко занедужать!

 

Не перевертайте урни!

Так робити некультурно.

Їх поставили, щоб був порядок в місті.

Не обписуйте паркани!

Не пишіть слова погані,

Огорожі всі повинні бути чисті.

 

Не паліть траву і листя!

Не забруднюйте обійстя –

Зіньківчанам дим і сморід дуже шкодять.

Від знавців пораду чуйте:

Краще все закомпостуйте –

Будуть добрива і грядка краще вродить.

 

Щоб сміття позбутись з двору,

Укладайте договори.

Комунгосп сміття на звалище відправить.

Коштує це небагато.

Тож не слід ризикувати

І від штрафу назавжди себе позбавить.

Не засмічуйте Ташані!

Річка має бути в шані,

Біля неї краще всього відпочити.

Пляж міський не оминайте

І можливість не втрачайте

У Ташані тіло освіжити.

 

Не займайтесь браконьєрством!

Так рибалити нечесно,

Бо ж мальки за гроші в річку запускають.

В клуб рибалок поступайте,

Спінінг, вудочку придбайте.

І рибачте – членів клубу не карають.

 

Розум не топіть в горілці!

Бо страшне це зло – п’яниці,

Ті, що похмелитись хочуть зранку.

Алкоголь не споживайте,

Він шкідливий, ви це знайте,

Краще пийте соки й мінералку.

 

Водії, уважні будьте!

Про безпеку не забудьте,

Коли осідлаєте коня стального.

Правил руху не цурайтесь,

Норми швидкості тримайтесь,

Бо не мототрек у місті, а дорога.

 

Після випитої рюмки

Не беріть керма у руки,

Бо п’яниця – стопроцентний вбивця!

Краще подрімайте трішки,

Чи пройдіться містом пішки,

Якщо так уже вам дома не сидиться.

 

Юні велосипедисти!

Перш аніж на вело сісти,

Вивчіть правила дорожні досконально:

Аби травми не зазнати,

Не в лікарні ночувати,

Аби вулицями їздити нормально.

Нетерплячі пішоходи!

Не спішіть на переході,

Доки світлофор зеленим оком не всміхнеться.

Не надійтеся на чудо,

Що усе в порядку буде –

Це вам так, шановні, лиш здається!

 

На дорозі будьте пильні!

В місті є автомобілі,

Які з вами можуть і не розминутись.

Тож дивіться на всі боки,

Аби не було мороки,

Щоб додому неушкодженим вернутись.

 

Тишу в місті зберігайте!

Шум, гам, крики вимикайте

Не пізніше, ніж у двадцять два нуль-нуль.

Не робіть гучні салюти,

Їх по всьому місту чути, сон порушуєте дідусів, бабуль.

 

В кого звірі є домашні –

Бережіть, вони ж бо ваші!

Хоч і менші, але сестри і брати.

Песики й коти бродячі –

Гляньте їм у очі – плачуть,

Вашу зраду тяжко їм перенести.

 

Про померлих не забудьте!

Кілька раз на рік пробудьте

 Ви на цвинтарі, де спочивають рідні.

Приберіть могили ближніх,

Не обходьте і суміжніх,

Бо вони всі пам’яті й уваги гідні.

 

Крадіям сказати мушу –

Не беріть гріха на душу,

Краденим не можна багатіти.

Бо крадіжка, не дай, Боже,

Вас в тюрму загнати може,

І залишаться без вас батьки, дружина, діти.

 

 

До поліції прохання:

Прикладіть свої старання,

Аби зникли і вори, і хулігани,

Щоб у нашім славнім місті

Враз не стало аферистів –

І до вас довіра знов настане.

 

Якщо вдасться нам, панове,

Ці нехитрі настанови

У щоденний стиль життя перетворити,

То тоді у нас в Зінькові,

Вірте всі мені на слові,

Стане краще, ніж в Європі, жити!

 

Літературно-мистецьке об’єднання Зіньківщини «Свічадо» вітає ювіляра і бажає йому ще довгих літ плідної творчої праці в міцному здоров’ї, любові рідних і близьких людей. Хай дарує вам доля щедрі творчі врожаї, а поруч завжди будуть ті, хто їх збиратиме – ваші читачі й поціновувачі. Многая літа!

 

Ганна Литовець-Гайдаш,

член Полтавської спілки літераторів,

голова літературно-мистецького

об’єднання Зіньківщини «Свічадо»

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь