Героїня на всі часи
Усе на світі створюється працею: доглядається земля-матінка, вирощується хліб, виховуються діти… Тільки праця здатна творити дива і робити людину щасливою. У народі говорять: «Людина славна своїми справами».
Серед талановитих сучасників у мальовничому селі Велика Павлівка на Зіньківщині є повний кавалер орденів Трудової Слави трактористка Курмаз Тетяна Дмитрівна, мати чотирьох дітей. Професію трактористки захотіла опанувати незадовго перед випускними екзаменами.
Тоді в районі широкого розмаху набрав рух на підтримку звернення знатної землячки з села Бірки Г. Д. Леонової, котра закликала дівчат сідати за кермо трактора. Тетянині батьки хотіли, було, розрадити доньку у виборі. Після закінчення восьми класів пішла вона працювати у колгоспну ланку, де пізніше стала ланковою. Старші колгоспниці одразу оцінили кмітливу вдачу, роботящі руки дівчини.
Спочатку на заклик Галини Леонової відгукнулися четверо дівчат з Великої Павлівки. А всього з району – 25 молодих жінок. Згодом їх стало більше. Прийшли навчатися на курси трактористів при Зіньківському ПТУ №1 іще п’ятеро односельчанок Тетяни. Які то були незабутні, щасливі шість місяців для них! Вони багато говорили про майбутнє, ділилися планами, мріяли про високі врожаї, професійне визнання. Вже тоді Тетяна під час навчання обійшла в теорії і на практиці багатьох. Її, наполегливу, й досі в училищі пам’ятають.
Тим часом з дев’яти великопавлівських дівчат, з якими Тетяна здобувала професію тракториста, залишилася працювати на тракторі лише вона одна.
Чоловіки у тракторній бригаді, куди Тетяна прийшла після закінчення навчання, теж повірили в неї, довірили водити новенький МТЗ-5. Напарником тоді у неї був досвідчений механізатор Микола Зубань. Тетяна Дмитрівна вступила на заочне навчання до Хорольського сільськогосподарського технікуму, який успішно закінчила і здобула професію техніка-механіка. Правління колгоспу запропонувало їй посаду інженера з техніки безпеки, але Тетяна Дмитрівна відмовилася. Відтоді вона 32 роки на тракторі. За цей час освоїла всі роботи, які тільки можна виконувати на тракторі: сіяла, доглядала за посівами, брала участь у жнивах, готувала грунт, возила корми, добрива, обслуговувала молочнотоварну ферму.
Скромна, відкрита, щира, добра, чуйна, але скільки сил, мужності, терпіння, енергії ховається за плечима цієї жінки. Успіхи в роботі Тетяни Курмаз помічали не тільки у колгоспі, а й у районні.
Добросовісною працею здобула Т. Д. Курмаз повагу серед механізаторів, односельчан. Вона нагороджена орденами Трудової Слави ІІ і ІІІ ступенів, вийшла переможцем у соціалістичному змаганні серед жінок-механізаторів 1986 року. В Москві, у тодішньому всесоюзному Держагропромі вручили їй приз імені Паші Ангеліної та іменний трактор МТЗ-80.
На заслужений відпочинок жінка вийшла у 50 років, чесно відпрацювавши до останнього дня.
У рідній Великій Павлівці, де пройшло босоноге дитинство і юність, Тетяна Курмаз зустріла своє кохання. Саме тут разом з чоловіком Іваном Олександровичем збудували сімейне гніздечко, виховали і виростили двох доньок і двох синів. На жаль, жінка-легенда та мати-героїня, яка пройшла важкий, тернистий шлях, зосталася одна, адже спорожніло її родинне гніздечко: у 2012 році чоловік Тетяни Дмитрівни відійшов за межу вічності, діти роз’їхалися і зараз проживають у різних куточках України.
Про Т. Д. Курмаз складали навіть вірші. Ось один з них:
У гарнесенькій хустині
В ніжно-розових квітках,
Радість, сміливість в очах…
Трактор по полю гуляє
В ясний день і темну ніч…
Поле вміло обробляє
Жінка- вмілий тракторист.
Водить трактора Тетяна.
Чути гуркіт, дим іде.
За кермом же жінка гарна
Першість працею бере!
Великопавлівська сільська бібліотека-філія №9
Зав. бібліотекою Т. Тетерятник, бібліотекар А. Церковна
