Про Покрова та Баличова
У мальовничому куточку Зіньківщини розкинулося село Покровське.
Незадовго до свята Покрови Богородиці ми поцікавилися в місцевих краєзнавців, чи не через нього населений пункт отримав свою назву. З’ясувалося, що в другій половині XVII ст., коли відбувалося активне заселення лісостепових слобод, свій наділ із селом та кріпаками отримав і Дмитро Баличов. Спочатку поселення над балкою на багатих чорноземах було назване на його честь – Баличовка. Та 1809 року, використавши цеглу власного заводу і власний ліс, він почав спорудження храму Божого, який був окрасою села до 1970-х років. Збудували церкву на найвищому місті в селі (вище від приміщення сучасної сільської ради). Архітектурою вона була схожа на Казанський собор у Санкт-Петербурзі. Але відсутність дзвіниці, куполів і належних хрестів говорить про незавершеність задуму пана Баличова в будівництві. Панові не пощастило побачити завершення реалізації свого задуму – він помер у розквіті сил. Рідній віддані люди організували його поховання в недобудованому храмі. Тіло Дмитра Баличова спочатку захоронили біля церкви, а пізніше перепоховали під склепом у цоколі споруди. Відкриття храму 1837 року співпало з великим православним святом Покрови Пресвятої Богородиці, тому церкву назвали на його честь «Покровою», а село перейменували на Покровське.
