Для Ксенії Рубаник анестезіологія – це її покликання
Ксенія Рубаник – молода лікарка-анестезіолог, яка місяць тому почала працювати у КНП «Зіньківська міська центральна лікарня». Незважаючи на те, що за плечима молодої фахівчині лише два роки трудового стажу, керівник медзакладу Олександр Запорожченко схвально відгукується про неї:
- Із Ксенією Рубаник мені доводилося співпрацювати ще в Полтавській лікарні. Спостерігав за її роботою, здібностями, підходом до справи. Ксенія Дмитрівна за місяць в Полтаві провела наркозів більше, аніж у Зінькові було всього операцій за рік. Намагаюся поступово залучати в Зіньківську громаду молоді та здібні кадри, вбачаючи великі перспективи розвитку міської лікарні.
Ми поцікавилися в лікарки, чому вона пішла в медицину, обрала своїм фахом анестезіологію, які має плани на майбутнє.
Ксеніє Дмитрівно, чому Ви вирішили стати лікарем? Чому обрали саме анестезіологію?
У моїй сім’ї я перший медик. Але завжди знала, ким буду коли виросту. З дитинства грала в лікаря, лікувала бабусю і дідуся. У школі мені давалися природничі науки, любила біологію, анатомію, їздила на Олімпіади, воно якось само йшло. Зараз навіть не уявляю себе в іншій професії. Коли навчалася в академії, пішла працювати медсестрою в реанімацію. Хотіла саме туди, оскільки знала, що там можна побачити все і всьому навчитися. А коли прийшов час обирати спеціальність, зрозуміла, що бачу себе в анестезіології.
Багато людей бояться загальної анестезії. Чи варто боятись наркозу?
Анестезіологія – це ж не тільки наркоз, а й інтенсивна терапія, в якій треба постійно думати, стежити за хворими, за кожним показником і аналізом. Лікування хворого в реанімації може змінюватись кожну годину. Лікар повинен враховувати все: як пацієнт лежить, як дихає, скільки їсть, який у нього моральний стан тощо. Ти постійно в динаміці, постійно щось читаєш, чомусь новому вчишся, повинен знати все про інші спеціальності, аби працювати з реанімаційними пацієнтами. Всі бояться наркозів. Ми живемо в такий час, коли пацієнтам стало дуже важко довіряти лікарям, тому я намагаюся переконати своїх пацієнтів в тому, що краще пройти лікування планово, ніж чекати екстреної ситуації, переконати їх в тому, що для них буде зроблено все можливе. Краще планова операція, ніж екстрена, це однозначно. Так, завжди є ризик, але при спланованому підході, ускладнень практично немає.
Чи траплялися у Вашій практиці цікаві випадки? Якщо так, то які?
Кожен випадок цікавий посвоєму. Кожен хворий має свої анатомічні та фізіологічні особливості. Хоч у нас і є стандартні протоколи лікування, проте до кожного треба шукати свій підхід, враховувати як людина жила, які має шкідливі і корисні звички, чим хворіла, ким працювала та й просто його моральний стан.
Із якими проблеми доводилося стикатися в роботі? Як їх розв’язуєте?
Проблеми є завжди і завжди вони різні. Найчастіше – це запущені випадки захворювань, коли люди просто забули про своє здоров’я, відсутність достатнього фінансування від держави. Половина лікарень нашої країни, на жаль, не обладнана як потрібно, іноді важко знайти спільну мову з пацієнтами, особливо якщо вони начитаються чогось в інтернеті та приходять вже зі своїм баченням лікування, не розуміючи, що людині з дипломом лікаря, напевно, видніше.
Що таке, на Вашу думку, якісна медицина?
Якісна медицина – це можливість пацієнтів отримувати завжди і всюди повноцінну, безкоштовну медичну допомогу від висококваліфікованих медпрацівників, а для лікаря – це можливість працювати з усіма умовами та ресурсами, можливість розвиватися, працюючи в гідних умовах і при достойній зарплаті.
Чому вирішили приїхати працювати до Зінькова?
Я раніше працювала з Олександром Володимировичем, тому знаю, що ця людина докладає максимум зусиль, аби створити найкращі умови для персоналу, пацієнтів, для розвитку лікарні. Та й тут мені запропонували житло, чим, звісно, підкупили (усміхається).
Які маєте плани та цілі на майбутнє?
У планах, звичайно, розвивати відділення реанімації. Сподіваюся, що ми почнемо проводити більше операцій, чим сама зможу розвиватися. Завдяки великим нашим старанням і довірі пацієнтів, ця лікарня через кілька років може нічим не поступатися лікарням обласного рівня, тим більше, що всі медичні реформи зараз спрямовані саме на те, аби районні та міські лікарні надавали ввесь спектр медичних послуг, що й в області, щоб людям не треба було їхати за допомогою далеко.
Що хотілося б покращити в своїй роботі? Можливо вже зверталися з певною пропозицією до керівництва?
Мене наразі все влаштовує. Поступово виконую всі прохання керівництва, намагаюся дотримуватися складеного плану.
Чи багато часу у Вас забирає робота?
Практично весь.
А захоплення є?
Так, музика, люблю природу, тварин.
