Кожна річ у Шенгаріївському музеї має свого «власника»
Історія шкільного музею в Шенгаріївці бере свій початок із 1989 року. Саме тоді за кошти колгоспу в селі було споруджено нову двоповерхову школу. Ініціатором створення та керівником краєзнавчого музею став учитель історії, ветеран війни Михайло Корнієнко. Учні пошукового загону, який він очолив, відвідували сім’ї старожилів, збирали стародавні предмети побуту, які стали першими експонатами. Підтримку в цих починаннях надавали заввіділком №5 с. Шенгаріївки колгоспу Попович М.Т., голова Першотравневої сільської ради Каленіченко М.М.. Багато предметів подарував сам Михайло Федосійович. До цього часу майже кожна річ у музейній кімнаті має свого «власника». Це були мешканці майже всіх сіл тодішньої Першотравневої сільської ради: Рябенька Г.П., Ослам Є.М., Циган В.Г., Храпач Т.С., Пасяда Є.С., Виниченко М.Т., Рябенька О.Г., Чиж О.П., Васильченко В.С., Даценко М.Ф. та багато інших. Анастасія Лавроненко, наприклад, передала в музей ручний ткацький верстат для виготовлення полотна з конопель та льону, який належав ще її прабабусі. У музеї проводили уроки народознавства, позакласні заходи.
1994 році, після виходу Михайла Корнієнка на заслужений відпочинок, Шйого справу продовжила вчитель історії Любов Захарченко. Разом із учнями пошукового загону «Юний краєзнавець» вона оформила музей як українську світлицю, прикрашену вишитими рушниками та картинами.
Шенгаріївські школярі стали активними учасниками туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України». Працюючи за напрямком «Свята спадщина» пошуківці поповнили колекцію музею про історію вчителів, які воювали на фронтах Другої світової: записали їх спогади, зібрали документи, листи та фотографії.
До участі в проведенні екскурсій часто запрошували старожилів села…
Директор школи Надія Мільгевська
