A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Зіньківська громада
Полтавська область, Полтавський район

Дивовижний поетичний світ Світлани Козаченко

Дата: 27.08.2021 10:00
Кількість переглядів: 768

У  дивовижному поетичному світі Світлани Козаченко можна знайти будь-які барви: і білий колір чистої душі, і золоті відтінки найдорожчих спогадів, і веселкові переливи пейзажних малюнків… Бо все, що торкається чутливої творчої уяви, бентежить небайдуже серце – виливається поетичними рядками.      

20 серпня на світ з’явилася маленька дівчинка з великими темними очима. Згодом ті очі невпинно вбирали красу світу, щоб душа те все перелила у слово.  І те поетично слово прийшло до читачів у збірках «Заблудився мох у стрісі» (2006) та «Заповідна зона» (2008).

Зичимо Світлані Миколаївні творчого натхнення, миру та спокою в душі на багато літ. Нехай доля дарує вам щедрі врожаї Вашої праці й тих, хто ті врожаї буде збирати!

А читачів «Зіньківської громади» запрошуємо до поетичного слова С. Козаченко!

***

Невже у світі вичахла любов?

І що лишилось? Тільки смерть і попіл?

Тепер у моді братовбивства зло,

кривоприсяжництво, бездушність і жорстокість.

Як жити тут, де зраджене добро?

Де людям душі вкутують брехнею?

А я щодня тлумачу дітям про

честь, правду, гідність… чисті емпіреї!

 

Так хочеться писати про красу.

Про дощ травневий, про суниці й вишні…

Хоч крапельку в долонях донесу

хоч до одного серця…

       

   Слава в вишніх

тому, хто в пеклі пише про любов…

тому, хто в пеклі пише про добро…

тому, хто в пеклі пише про красу…

 

Тому, хто в пеклі ще живе і дише,

стоїть вже на останнім рубежі, –

йому – народові моєму! – ще напише

новий Шевченко… на свяченому ножі.

 

Старе місто

Готичні храми, шпилі, мурування,

дзвінка бруківка, голубів хмарки…

В старому місті осінь не остання.

Загуслий час – на відстані руки.

Статичні дні один за одним глухо

постукують копитами годин.

Мете багряно-жовта завірюха –

не колихнеться темпоральний млин.

Не меле більше ні хвилин, ні митей –

порослих мохом крил вже не здійма.

Вітрин калюжки-дзеркальця розмиті…

У місті осінь. На душі зима.

Горнятко запашне зігріє руки…

Бреду – чужий самотній пілігрим –

в чужому місті. На краю розлуки.

З хвостом неточних абразивних рим.

Ганна Литовець-Гайдаш,

член Полтавської спілки літераторів,

голова літературно-мистецького

об’єднання Зіньківщини «Свічадо»


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь